Це була примусова акція, яка супроводжувалася масовими смертями, голодом і втратою батьківщини. Сьогодні ці події визнаються актом геноциду. Загальна кількість кримських татар, позбавлених батьківщини, склала 207 111 осіб.
Цей день не лише про скорботу, а й про правду, яку ми маємо зберігати й передавати далі. Ми говоримо про злочини тоталітарного режиму, та протидіємо спробам переписати історію Криму. Знання правди про геноцид кримських татар необхідне для збереження пам’яті про жертв і про боротьбу народу за право повернутися додому.
Депортація кримських татар 1944 року стала одним із наймасовіших злочинів радянського режиму, наслідки якого залишалися незагойною раною аж до 2014 року. Після початку новітньої російської окупації кримські татари знову опинилися перед загрозою: російська федерація практикує «тиху» депортацію, переслідуючи, залякуючи й витісняючи найактивніших представників народу.
Сьогодні міжнародна спільнота повинна чітко називати дії росії своїм іменем — продовженням геноцидної практики. Лише деокупація Криму, відновлення українського суверенітету і гарантії прав корінного народу зможуть забезпечити кримським татарам, українцям та іншим громадянам України право вільно жити, розвиватися і творити на своїй землі.
Кримські татари й українці мають спільний досвід пережиття репресій тоталітарних режимів, втрату прав, дискримінацію і боротьбу за збереження ідентичності. Вшанування цих подій допомагають будувати спільну українську національну пам’ять, засновану на правді та справедливості.
